Deliranza
Интереснее всего играть в то чего нет.
Короткий нарис з вулканської історії. (укр.) Сурак був парубок мажорний
І хлопець хоч куди козак
На фірмі батька був проворний
завязтіший од всіх бурлак

Щодня собі кружав сивуху
І оселедцем заїдав
Мав гостре око, госре вухо
І горя у житті не знав

та ввечері одного разу
така зним рапилась зараза
хоча й веселий був козак
найшло на нього темне лихо
що сплиином у європі кличуть
в народі ж зветься депресняк

Сурак пустелею попхався
І сам не знав, куди слонявся,
До ночі шастав сам-один
Аж гульк -- і землю спузирило
Усе здригнулось, заходило,
Глибинник виповз перед ним.


Страшний, як Гендальфів друзяка
Сурак тут затрусивсь увесь
Із носа потекла кабака,
Вже думав, що йому кінець

Глиьинник низько нахилився
Уважно хлопця роздивився
Сурак тут крикнув як на пуп
Помилуй, пане благородний!
Не їж мене, брудний я мокрий
І на нозі ось маю струп
ходімо краще до машини
харчів там маю досхочу
горілкою із горобини
і пампушками пригощу

Сурак з гилбинником сиділи
По чарці випили й поїли
Полізли потім в темний льох...
Лихий їх зна, що там робили,
Було не видно з-за могили,
В льоху ж сиділи тілько вдвох.

пройшло з их пір чимало часу
І сь, увесь вулкан гуде
Бо у Ши-карі на майдані
Вже революція іде

Зчепилися верхи з низами
Старе і нове, янь та інь
Горлянку другу розрізали
З шаленим криком "Не убий!"

Сурак все ж вийшов переможцем
Хоч і здобув нервовий тик
І мав тепер вже жити кожен
По філософії Іди к...

Сураків батько з цим незгодний
Узявши торбу тягу дав
Зібравши деяких вулкнців,
Майбутніх предків ромуланців
Пятами з дому накивав
І довго човен ромуланус
У вирі зоряних вітрів
Шмигляв по небу як циганус
Аж поки на планету сів.

Сурака друзі вже гадали,
що їхня жизня удалась
хоч все розтринькали, що мали
Та ватажок не дасть пропасть,

Сурак збудує сильне царство
І заведе своє там панство:
Не малий буде він панок.
На панщину ввесь світ погонить,
Багацько хлопців там наплодить
І всім їм буде ватажок.


Но зла Т"вет, ле-мат"ї дочка
Розкудкудакалась як квочка
Сурака не любила - страх
Давно вона уже хотіла,
Щоб його катра полетіла
К чортам і щоб і дух не пах.

Та жінка мала вдачу дику
Нехай її вхопив би грець
І сь, до ворогів Ідику
Вона попхалась на ралець
її у таборі зустріли
питали довго хто така,
зелени супом пригостили
і провели до ватажка
"Здоров,отамане, мій свату!
Ой, як ся маєш, як живеш? -
Сказала, як ввійшла у хату,
Т"Ве. - А чи гостей ти ждеш?.."
Поставила тарілку з хлібом
Горілки пляшку для бесіди,
Сама же сіла на ослін
Будь ласкав, сватоньку-старику!
Ізбий Сурака з пантелику,
Нехай навіки зникне він.
Ти знаєш, він який суціга,
Паливода і горлоріз;
По світу як іще побіга,
Чиєхсь багацько виллє сліз.
Зроби йому велику каку
Щоб люди всі, що при Суракуї,
Послизли і щоб він і сам...
За сеє ж дівку чорнобриву,
Смачную, гарну, уродливу,
Тобі я, далебі, що дам".

Що сталось потім - вам відомо,
сурака виманили з дому
забивши стрєлку у льоху
для перемов і з ворогами
побили боляче ногами
І замочили у піску.


З провісникми багатьох народів
Виходить отака мура.
Тож любі дітки, не баріться,
Помийте личка і сідниці
І в ліжечко - всім спать пора.

Літописець Сушняк ча Котляревський
перкладач з давньовулканської Дрейк

Перевод на рус. (неоконч.) Cурак пацанчег был мажорный
И парень хоть куда козак
На фирме папы был проворный
Крутой, короче был чувак (ну не переводятся некоторые фразы, не переводятся!- прим. перев.)

Он каждый день бухал текилу
И суши роллом заедал
Имел крутейшую мобилу
И горя в жизни он не знал

Но вот однажды как-то сразу
Случилась с ним одна зараза
Хоть и веселый был козак
Пришла к нему беда лихая
В Европе сплиииином названная
У нас зовется - депресняк

Сурак по пустоши пошлялся
Без цели целый день слонялся
Куда глаза глядят, один
Вдруг вспучилась земля волнами
Все заходило ходунами (на правильность не претендую - прим. перев.)
Глубинник выполз перед ним

Страшный как Гендальфа товарищ
Ужасный как в мозгу глисты
Наш побледнел прям как опарыш
Подумал, что ему кранты

Глубинник низко наклонился
На парня молча подивился
Сурак в отчаянии вскричал:
"Помилуй, барин благородный!
Не ешь меня, я грязный, мокрый
И на ноге гнойник содрал

Давай пойдем к моей машине
Там у меня полно еды:
Пампушки, водка из рябины
И куча всякой ерунды


Короче: парни посидели,
По чарке выпили, поели,
Потом в пещеру заползли
Фиг знает что у них там было
Смотреть мешала нам могила
В пещере ж были лишь они.

Прошло с тех пор уже немало
И вот, шумит, гудит Вулкан:
На главной площади Ши-Кара
Стоят войска суракиан

Сошлись на смерть верхи с низами
Строй старый с новым, янь и инь
Друг другу глотку разрезали
С безумным криком "Не убий!"

Войска Сурака победили
Хоть получил он нервный тик
И должен был теперь жить каждый
По философии "Иди к..."

Отец СУрака, несогласных
Таких как и он сам, собрал
Угнал кораблик самый классный
И в космос быстренько слинял

И долго судно ромуланцев
Блуждало в космосе глухом
Пока рок, пожалев засланцев,
Не подарил им новый дом.

Друзья Сурака оборзели
Ведь жизнь, по ходу, удалась!
Хоть все спустили, что имели
Но их царек не даст пропасть

Построит сильную державу
Всем кумовьям раздаст посты
И будет править им на славу
Они же - звать его на "ты".


Но тварь Т"Вет, ле-матьи дочка
Вся раскудахталась как квочка
Сурака не любила - страсть
Давно она уже хотела,
Чтоб его катра полетела
К чертям и чтоб забрать всю власть.